Головна » Твори » Казки » Пори року

Осінь

Колись давним-давно пори року були зовсім не такі: Осінь йшла після Зими, а весна – після Літа. Восени все розквітало, оживало, сніг танув. А весна навпаки була сумною, невеселою. В цей час дерева скидали листя і земля ставала чорною. І часто лилися дощі. 
Все це тому, що Осінь була щасливою, закоханою в Літо. І Літо також її кохав. Тому їй було в радість готувати природу до його приходу. Весна теж любили Літо, тому й була такою сумною. 
Найбільше Літу подобалися довгі вогняні коси Осені. 
Ця історія сталася взимку, коли Весна, Літо й Осінь відпочивали. Вони влаштовували бали, вечірки. І Літо завжди був з Осінню. 
І от, коли святкували Новий рік, Осінь познайомила Літо з Весною. Він помітив її сумні очі і вже не міг заснути. Танцював то з Осінню, то з Метелицею, але думав лише про Весну. І під ранок пішов до неї. 
- Весно, можна запросити тебе на танець? 
- А як же осінь? – відповіла питанням Весна. 
- Осінь втомилася. А ти? 
Весна погодилась. І вони танцювали до кінця балу разом. А Осінь раділа, що її подруга нарешті розважається. 
Танцюючи, Літо питав у Весни: 
- Чому у тебе такі яскраві і такі сумні очі? 
- Навіщо тобі це знати? 
- Щоб зробити їх веселими. 
- Це не в твоїй владі. 
- Повір, я зможу. 
Свято закінчилося і всі розійшлися по домах. Та Літо ніяк не міг забути Весняні очі. І хотів швидше побачити їх знову. А Осінь працювала у своєму саду: саджала, підрізала. Садок – одне з усього того, що Осінь любила. Та найбільше вона любила Літо. 
Швидко минув тиждень і всі знову зібралися святкувати Різдво. Осінь, як завжди була з Літом. Весна виділа біля вікна і вигляд у неї був такий сумний, що Літо покинув Осінь і підійшов до Весни. 
- Щось знову сталося? 
Весна від несподіванки аж підстрибнула. 
- Що? 
- Я питаю чи щось сталося. 
- А чому це тебе цікавить? 
- Ти, як завжди відповідаєш питанням. 
- Тобі це подобається? 
- Хочеш потанцювати? 
Весна кивнула і вони вдвох закрутилися у сніжному танці. У душі Осені щось смикнулося, але вона відкинула цю тривогу, адже Весна їй як сестра. Що може статися? Літо танцював з Весною увесь вечір. 
Осінь бачила, що з коханим щось не так. Але боялася запитувати. Літо все рідше до неї приходив. В її душі все росла якась незрозуміла тривога. І в цьому стані вона прожила так ще тиждень, до старого Нового року. І знову бал. 
Літо забрав Осінь на вечірку. І їй відлягло від серця: Літо кохає її. І танцював лише з нею, і увесь вечір був біля неї. А потім зник. І Осінь почала його шукати і нарешті знайшла. 
Вона підійшла до відчинених дверей кімнати. Там сиділи Літо і Весна. Вони цілувалися. І в Осені щось обірвалося в серці. Тут Літо сказав Весні: 
- Пам’ятаєш, я сказав, що зроблю твої очі веселими. Тепер я знаю, чому ти сумувала. 
Осінь все зрозуміла і не могла таке далі бачити. І побігла. Опам’яталася лише в своєму палаці. Вона сіла на підвіконня. Як гірко! Все болить. Коханий зрадив її. Як він міг? Так йому вірила. Осінь просиділа біля вікна всю ніч. 
В цей час Весна питала у Літа: 
- А як же Осінь? 
- Осінь? Мені здається – я її також кохаю. Завтра до неї піду і розкажу все. Хай сама вирішить як бути. 
І справді вранці Літо пішов до рудоволосої коханої. Коли побачив її, то ледве зміг вимовити: 
- Твоє волосся… 
За ніч вогонь з Осіннього волосся перебрався на листя дерев. Її садок тепер пломенів золотом, а її коси світилися білим сяйвом, як сніг. 
Літо, побачивши таке, відразу розлюбив її, бо Осінь втратила те, за що він її кохав. Літо розповів все Осені і пішов. І Осінь пішла за ним… В сад. Там хотіла пережити своє горе. Завмерла від несподіванки: її зелений гарний сад – рудий. Вона втратила ще одне, що любила. Осінь пройшлася по чужому саду і помітила нову квітку, якої не було раніше. Квітка маленька, золота, як і її волосся. Тут сльози полилися з очей. І з неба. Дощ лив і лив. Сльози все текли й текли. Дощ повернув Осені вогняне волосся, та не повернув Літа, спокою душі і радості очам. 
З тих пір Осінь помінялася місцями з Весною. І виходити з палацу перестала. Виходить лише коли закінчується панування Літа. І більше ніколи не плаче. За неї плаче небо… 

Категорія: Пори року | Додав: Margota (29.11.2015)
Переглядів: 498 | Теги: осінь, любов, весна, кохання, Пори року, зрада, Літо | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar