Творчість

Вчора поговорила з Джередом, і він розвіяв всі мої сумніви. Він дивиться вперед, а не назад. Очікує того, що може бути, а не того, що могло б. І щасливий зараз, разом зі мною. Я заснула щаслива. Він знову всю ніч притискав мене до себе. Вранці  я пожалілась на таке ставлення. Він покивав головою, але нічого точно не сказав. Не знаю, що буде сьогодні вночі.

Зараз я почуваюся щасливою. Я знаю, відчуваю – я його люблю. Спокійною, тихою любов’ю, але дуже глибокою. Він мій, справді мій. Я довго не могла зважитися назвати його моїм, навіть після одруження. А тепер – він мій. Його сіро-зелені очі – мої, його довге біле волосся – моє, бліда шкіра – моя. Худий білий герцог  король гоблінів мій. Вночі він сам сказав мені:

- Я завжди буду поруч з тобою. Навіть, коли ти не захочеш, щоб був, - все одно буду. І досить тобі буде покликати – я з’явлюсь. Моє королівство – твоє. Воно завжди відкрите для тебе. Коли-завгодно. В будь-який час.