Творчість

А мир не знает еще,

Что сделал ты меня счастливой…

Что значит быть тобою любимой.

Я буду молчать – слова немы и пусты…

…словами не объяснить

…Знай ты – мне без тебя не жить.

А мир не знает еще,

Что для тебя быть просто нужной.

Я не знаю, про що писати, з чого почати. Як так, то нічого важливого не сталося. Я дуже скучила за Джередом. Як можна скучити за людиною, яку бачиш кожен день? Просто. Ми майже не спілкувались. У мене знову не вистачає часу. На Джедію – так. З нею я кожну вільну хвилину. А з Джередом… Ми давно не розмовляли. У мене ввечері не вистачає сил на це. Я читаю, пишу, вчу, займаюсь дочкою, а потім без ніг валюся спати. Як мені це набридло!

Тому сьогодні я зайшла до нього в кабінет. Ну і – десь з годинку спала, поклавши голову йому на ноги. А він весь цей час гладив мене. Коли прокинулась, то залишилась з ним. Він працював над своїм, я над своїм. Але хоча б – поруч.

Вчора Джеред подарував мені прикрасу – кулончик. Водолій. Там так все розмальовано золотом і камінням. Вода з опалу, очі – смарагди, тіло – платиново-золоте. Це наші гноми зробили. А з мене так і сиплються ідеї для розвитку країни.

Щодо попереднього запису: я – не він. Мені здалося (запис за 15.02).

 I know it's gonna happen 

Someday to you 

Please wait 

Please wait 

Wait, don't lose faith

А ще я хочу сина.