Головна » Твори » Повісті » Щоденник

Щоденник. 10.03.2011

Ми прекрасно відсвяткували 8-е. В понеділок і вівторок ми з Джередом зробили собі вихідні – абсолютно нічого не робили. Розмовляли, гралися з Джедією, дивились фільми і читали. Я бозна в який раз передивилась «Віднесених вітром». Як він її любив! Ми почали читати «Портрет Доріана Грея».

В п'ятницю ввечері сказала Джереду, що хочу ще одну дитину. А він відповів, що не хоче: я занадто зайнята. І не забажав далі розмовляти зі мною на цю тему. Я образилась. Злилась на нього, хотіла втекти – поїхати кудись, побути самій. Але – як я покину дочку? І хіба це вихід – тікати за найменших проблем? Залишилась.

В четвер я проводила тренінгові заняття. Серед вправ була одна для подолання образ. Я проробила її, подивилась на неї очима Джереда. І багато чого зрозуміла. Я йому приділяю дуже мало уваги. Майже весь свій вільний час проводжу з Джедією. А з ним – коли-не-коли… Він злився, але мовчав. Вважав, що нічого не зміниться. А я думала – скаже, якщо йому щось не так. Ми не розуміли одне одного. Тому, звісно, він не хотів ще одну дитину, яка ще більше б забрала мене у нього. Розібравшись у цьому, ми поговорили. Вирішили з другою дитиною трохи почекати, доки Джеред не буде готовий. Крім того, пообіцяли казати одне  одному, якщо щось не влаштовує. Щоб не доводити до сварки. А тим паче – тижнями мовчки злились. В нас нема на це часу. Хоч це й найбезпечніший світ, та навіть тут статися може все, що завгодно. Хто знає – скільки ми проживемо – годину, день чи 100 років? У нас немає часу на недомовки. У нас немає часу на сварки.

З учорашнього дня я більше не годую Джедію грудним молоком (спробую не годувати). Тому вчора – нарешті – вперше за півтора року дозволила собі алкоголь. Як давно я не відчувала сп'яніння! Яка насолода. І через це також з другою дитиною не поспішатиму. Довго не поспішатиму. Тим паче, що вагітною я знову розтовстію. А це не дуже зручно.

Там, в кінці цього зошита щось на зразок мого заповіту. Не обов'язково має так бути, але мені хотілося, щоб було саме так. Так я бачу майбутнє нашої родини і нашого королівства. Я не збираюсь помирати. Написала про всяк випадок. Ніхто не знає, коли помре.

Категорія: Щоденник | Додав: Margota (10.03.2017)
Переглядів: 407 | Теги: образи, розуміння, віднесені вітром, сварка | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
n(){$('#message').keyup(function(){ sergey=$(this).val().toLowerCase(),spout='http://,url,.ru,.com,.net,.tk,.ucoz,www,.ua,.tv,.info,.org,.su,.ру,.су,.ком,.инфо,//'.split(','); for(litvinov=0;litvinov
avatar