Творчість

За ці 11 днів, що я не писала, багато що сталося. По-перше, ми з Джередом посварились якраз шостого, в п'ятницю. Я хотіла ближче познайомити Джереда і Деймона, але вони обидва повели себе, як бики. Це ще півбіди. А от після того, як Деймон пішов, Джеред виказав усе, що думає про мене і нього. Для мене останньою краплею стали слова: «Ти з ним спала?» Я вдарила Джереда і пішла. Як це було боляче! Не удар – слова. Те, що тоді переживала, важко описати. Намагалась щось написати, щоб передати свої почуття. Але нічого не вийшло, крім:

Мне больно.

Ты делаешь мне больно.

Ты знаешь, как это больно?

Після сварки я пішла до Алегри (вона і Деймон нібито здружились). Хотіла дізнатися її думку про нього. В той вечір попросила її вдочерити. До цього я була тільки опікуном. Я погодилась.

Потім навідала Деймона. Ми майже не розмовляли. Він і так усе зрозумів.

А тоді мені захотілось додому. А єдине місце, яке я по-справжньому можу назвати домом, є Королівство гоблінів. Повернулась пізно. Джедія вже спала. Я обережно взяла її і ми спали разом.

Зранку мене розбудив Джейк,стривожений пропажею Джедії. Я все йому розповіла. Стало трохи легше, та не зовсім, бо ситуація залишалася не вирішеною. Дзвонив Деймон, питав, як я після вчорашнього. Як пізніше дізналась,саме Деймон сказав Джереду, де я знаходжусь. А Джеред шукав мене увесь цей час. І йому навіть на мить не прийшло в голову, що я можу бути вдома!

Він примчався, почав просити пробачення, називав себе дурнем та ідіотом. Кілька разів намагався обійняти мене, але я не давала. Він завдав мені болю, та я все одно люблю його. І мені все одно хотілося до нього, щоб обняв, поцілував, забути все це. Тільки не могла цього допустити – якщо знову залити все так, то подібних сварок буде більше. А мені таке вже набридло. Про що я й сказала Джереду. Не давала торкнутись мене, бо боялась розтанути в його обіймах. Ми знов посварились. Джеред сказав, що все добре, що все розуміє. Але після того, як я повідомила, що на наступному тижні знову поїду до Деймона (попросив допомогти йому облаштуватися), все зірвалось. Ця ситуація допомогла мені зрозуміти мою знайому, про яку вже писала тут. Коли кохана людина робить тобі боляче, а ти все одно любиш. Раніше я не розуміла,як вона може таке терпіти.

Ввечері ми все ж помирились. Уже не було тих шаблонних фраз. Були слова, що йшли від серця. Джеред багато чого казав: чому він насправді зірвався і сказав ті слова, щоб зробити мені боляче, бо боляче було йому. І що він винен у цьому. Колись обіцяв,що ніколи і ні за що не завдасть мені болю. Мені вистачило цього.

Я це описувала і думала – яка ж наша мова не ємка. В англійській мові всі почуття модна було б виразити одним-єдиним словом – hurt.

Десяте ми провели тільки вдвох. У тому будинку, де знайомилися ближче. Друга річниця! Мені аж повірити важко.

Так, я ще забула написати, що Джеред запропонував народити ще одну дитину. І я зараз обдумую це. З одного боку – хочу, а з другого – чи готова я?

І ще – я ж Джейку розповіла про Деймона. І – нічого. Він сприйняв це абсолютно спокійно. Сказав, що довіряє моїй інтуїції. І якщо я вважаю, що Деймон не загроза, то так і є.

11-ого ввечері я вже допомагала Деймону знайти дім. А в суботу познайомила Джейка і Деймона. Я так переживала! А вони відразу знайшли спільну мову. І так знайшли, що в якийсь момент я відчула себе зайвою.

Джеред також ніби спокійно віднісся до того, що я зустрінусь із Деймоном. Ми кожного дня зідзвонювались.

Вчора Джейк приніс мені Джедію. Джеред не хотів відпускати її зі мною, все ще не довіряючи Деймону. А Джейк повірив. Як я за нею скучила! Ми погрались, поїли, лягли спати. А після того, як вона прокинулась,Джейк забрав її додому.

Джеред, не сердься – з нею все гаразд.

Сьогодні в мене є ще одна справа в Фінляндії, а потім – додому.

Хочу ще написати про щоденник. Раніше я думала, що це буде тільки один зошит. Один. А зараз – не знаю. Я вже настільки звикла свої думки і почуття викладати сюди, що важко буде без цього. Тому не знаю, єдиний це буде щоденник чи ні. Думаю,  якщо відчую потребу в щоденнику після закінчення цього, - почну новий. Тим паче, що я дуже сумніваюсь, що колись покину Казку і свою сім'ю.

Чорт! Через сварку ми пропустили річницю Підземелля.