Творчість

Я почала писати цей щоденник, щоб залишити собі спогади. Але в мене постійно було відчуття, що пишу комусь ще. Сьогодні зрозуміла – я пишу листа собі в майбутнє.

Зараз читаю книгу. (Сподіваюсь, ти пам'ятаєш, яку. Якщо ні, нагадаю – про куліси.) Там був епізод, де зазначалось, що чоловік носить одяг дружини – в них однаковий розмір. Подумала – наскільки ж цей чоловік сухощавий. В мене Джеред теж худий. Але проти мене – якраз те, що треба. Бо що з мене? 160 см і 40 кг (до вагітності). Ще в цій книзі висміюється чоловік як маленька залякана дитина, не здатна ні на що, егоїстична, яку потрібно опікати. Я відчувала, що це неправда, вигадка автора, бо їй самій хочеться бачити його саме таким. Якби герой справді був таким, яким його описують, в нього не було б тієї харизми, внутрішньої сили і енергії, що відчувається навіть з фото.

Згадала Джереда – ніби паралель провела. Це я для нього маленька дівчинка, яка потребує захисту. Я так люблю лежати в нього на грудях – таких білих і тонких. Як він заспокоює мене, підтримує… Але ж нещасна і залякана дитина живе в кожному з нас. Ми всі чогось боїмося, щось робить нам боляче, чогось ми намагаємось уникнути. Моя дитина приховує смерть Антона, батька, дім, страх втратити чоловіка. І, коли раптом щось з цього зринає, Джеред вислуховує мене і є просто поруч.. Його сила і впевненість ніби передаються мені. А дитина Джереда ховає смерть Горіна і Бети, втрату батьків. Може, ще щось. Але це все, що я знаю. І, коли проявляється це дитя, то ніякої слабкості не має. Я його розумію і підтримую.

Вчора (мабуть, під впливом цієї книжки) запропонувала Джереду переспати з кимось іншим. Ми майже місяць без сексу. І ще – мінімум три тижні. Щоб не зашкодити вагітності, а потім – мені самій. А я ж бачу, як він мучається. З його потребами-то! Думала так: не маю нічого проти, якби Джеред маструбував або притіг гумову жінку. Це – речі. В подібному випадку жива жінка також стала б річчю для задоволення потреби. Зізнаюсь – в глибині душі сподівалась, що відмовиться. Джеред так і зробив. Все одно, щоб там не писали і не казали про вільну любов, альтруїзм і т.д. – я хочу, щоб мій чоловік був тільки моїм, і щастя дарував тільки мені. А зі свого боку те ж саме віддаю йому.

Не було часу написати: в п'ятницю дзвонив Майкл. Це не той, що я з ним була. Цей з'явився влітку. Пам'ятаєш, яким ти його вперше побачила? Я запросила його на хрестини, що будуть десь в 20-х числах. Ми з годину розмовляли – про його справи, дітей, мою вагітність і пологи, про Джереда. Я ні за що не дозволю Джереду бути присутнім при пологах! Не хочу, щоб він бачив,як я мучусь. Ми поговорили, а в мене залишився гарний настрій – світлий на цілий день. Така добра чарівна людина, як її можна було не забрати?

В мене з'явилась ідея, що після народження дочки, потрібно зробити Джереду подарунок. Знаю, прийнято, щоб чоловіки дарували дружинам щось дороге на згадку. Але він же батько і також приймав участь в появі Джедії. Подарую скіпетр. Йому сподобається.