Творчість

Скоро Новий рік. Католицьке Різдво ми святкуватимемо з сім'єю Джейка.

Моя спроба нічого не дала. Хіба що на 5 днів стало трохи легше. І зараз – з усієї сили стримуюсь, щоб не сказати Джереду «Я тебе більше не люблю». Скільки можна себе обманювати? Я не можу любити людину, якій не довіряю. Він допитується, що не так. Питає, як все виправити. А що я відповім? Він поклявся, що більше ніколи не збреше мені. Але це все слова. Хай скільки не обіцяє і не клянеться – я йому не вірю. В понеділок мені потрібна була допомога в одній справі. І допомогти мені могли тільки або Джеред, або Деймон. Я попросила Деймона. Він допоміг. І я на 100% впевнена – якби попросила Джереда, то зробив би все навпаки, незважаючи на всі його клятви. Коли сказала, що йду до Деймона по допомогу, навіть не намагався мене зупинити, не сказав «Я сам це зроблю». Бо прекрасно знав – не зробить. Я йому нічого не розповідаю – ні про радощі, ні про проблеми. Відчуваю себе з ним самотньою. Не знаю, скільки ще зможу так жити. Можливо, Джеред про щось і здогадується, але боїться запитати, щоб не почути відповідь.

Я зробила помилку, вийшовши за нього заміж. Помилилась, народивши дитину. Я люблю Джедію, але, якби її не було, мені було б легше розірвати стосунки. В першу чергу я тримаюся тільки заради неї. І, щоб там не було, мені подобається жити в Королівстві гоблінів. Адже саме завдяки мені воно дійсно стало Королівством. Мені соромно перед Джейком. Він почав навчатися в цій країні. Що буде з ним, як він відреагує, коли скажу, що розлучаюся з Джередом і забираю Джедію у Фазан? А з другого боку – як я її заберу у Фазан? Вона – принцеса гоблінів. У неї нянька гоблін. І Фрея, мабуть, найкраща нянька у світі. Але ж і покинути Джедію і Джейка я не можу. Як викрутитися з цієї ситуації? Так легко втратити довіру і так важко повернути.

Всі люди обманюють. То чому я так реагую? Мабуть, так було б з кожним: спочатку любов і довіра, а потім якась брехня – і все… Може, мені самій треба змінитись, щоб так не реагувати на брехню?

Я не хочу брехати Джереду. Хоча б у пам'ять про те, якою була щасливою з ним.

Хоча справа, мабуть, і не в самій брехні. Мені не було б легше, якби відкрито сказав «Я тобі не допомагатиму». Він хотів прив'язати мене. Але чим сильніше в'язав, тим більше я віддалялась.

Все брехня. І казка на звороті – також.