Творчість

У нас сьогодні – День Жовтого листя. Джейк прогуляв уроки. Йому важко. Він запустив багато предметів, а тепер за рік потрібно вивчити матеріал за два роки. Я йому допомагаю. Але здебільшого він займається зі Дереном – чоловіком Фреї. Я запросила на свято Майкла. Він заспіває кілька пісень.

За час, що я не писала, у нас нічого особливого не відбувалося. Знову пару раз на мене нахлинув страх щодо майбутнього. Але я відкидала його, говорячи собі, що треба жити сьогоднішнім днем. І Джереду про це нічого не казала. Я вже півтора року заміжня. До цього ми рік жили разом. А я з кожним днем дивуюсь і радію, який же в мене чоловік.

Так, до речі, Королівство Гоблінів тепер самостійна держава. По бажанню можна святкувати день Незалежності 24 вересня. Того тижня Джеред домовився із видавцями із Фазана, щоб вони видали «Верес». Я попросила, щоб те саме він зробив і на Землі. Я дуже хочу, щоб мої книги друкувались і купувались! Він не обіцяв,сказав, що спробує. І це добре: не знаєш, що зробиш – не обіцяй. Бо ми таке вже проходили…

Щодо нашої історії. Я зупинилась на тому, що до Майкла не повернулась. Жила з Джередом. Попросила, щоб «Верес» виграла на конкурсі. І так через це переживала, що мені аж сни снились. Перший – мій роман пройшов експертів. Другий – читаю, що зайняла третє місце. Третій – видавництво пропонує мені друкувати другий наклад книги. Частина з цього збулася: я зайняла друге місце. Про це я дізналась у січні. І приблизно в той час почала закохуватися в Джереда. Може, це вплинуло. Може, ні. Але закохувалась я в нього впродовж двох місяців. І тепер вже жити без нього не можу. Він казав, що закохався у мене також приблизно тоді. Як виявилося, це не так. Та мені вже все одно. Він – поряд. І в мене є Джедія.

А як же я опиралась цьому почуттю. Боялась болю, втрати, зради, обману. Боялась сказати,що люблю. А він все це терпів, чекав і просто любив мене.

Джереде, пробач за наше весілля (за те, як воно було) і за наступну осінь. Якби час повернувся, я б не істерила. Пробач.