Творчість

Вчора ми з Джейком ходили по пляжу. Ми були не тільки там. Але розповісти хочу саме про це.

Було вже, мабуть, за північ. Ми бродили по пляжу біля океану. Нарешті не жарко! Говорили про різне. Мені здалося, ніби з'явився брат, про якого я завжди мріяла.

Джейк спитав мене про монолог Еріки з «Верес». Чи мої це почуття? І чи мене теж вдочерили. Почуття мої, але я не сирота. Відповіла, що ті слова більше стосуються мого батька. Чомусь для мене його смерть рівнозначна тому, що він мене покинув. Нахлинули спогади. Але Джейку про них не сказала. В нього не має матері. Я не знаю, що з нею сталося, а лізти з розпитуваннями не бажаю. Мої спогади роз'ятрили б душу і мені, і йому. Та опісля не стало легше.

Те, що згадалось, і про що я промовчала: Буланової «Колыбельная». Як я плакала малою, зачувши цю пісню. І навіть зараз буває. Мультик про мамонтеня, яке шукало маму. «Ведь так не бывает на свете, чтоб были потеряны дети.» І сумний день народження крокодила гени. А я шукала батька. Мені здавалось, що буде краще, якщо він буде зі мною.

Як я плакала ночами, а мати ніяк не могла зрозуміти, чому. Як я заздрила тим, у кого є батько. Тим паче, люблячий. Думала, зненавиджу свою дочку через те, що Джеред її любить. А тепер убила б його, якби було інакше.

 Як у школі проводили вечір Симоненка. І там обов'язково мав бути вірш «Кривда». Я взяла його собі, бо не витримала б, слухаючи в чужому виконанні.

 І «Імпреза» в університеті на 4 курсі.

Ця рана ніколи не загоїться. Ніщо більше не робить таких ран, як смерть. Вони не гояться. Лише затягуються. Але при найменшому напруженні знову починають кровоточити. Якісь романтики пишуть, що найбільше страждань завдає кохання. А якщо ще й не розділене… Вони дурні. От як раз ці рани час гоїть. Довго-довго, але гоїть. Звісно, залишається пам'ять, сліди. Тільки жодного болю вони з собою не несуть.

Зараз уже трохи легше. Вранці я прокинулась: Джедія лежала в краватці і роздивлялась навколо. Це вперше так. Я встала, погодувала її. Потім подзвонила Джереду. Як я за ним скучаю! За цим білим демоном з темною душею. Не знаю, чому він не поїхав зі мною. Сказав, що багато справ. Але я відчуваю, що не через це. Може, й правильно. Після лайок нам краще побути окремо. Відчути, що ми все-таки любимо одне одного. У мене є сім'я і я щаслива.