Творчість

Ну – з Новим роком! Нам було дуже добре там, серед хвойного лісу і шуму моря. Коли ні про що не переживаєш, насолоджуєшся тим, що маєш, цінуєш це. Як я і думала, на Новий рік Джеред подарував мені порцелянову ляльку. Я ж йому на день народження – ляльку, точну його копію.

А 12-ого ми повернулися додому. Сподівалась, що пробудемо до неділі. Але виявилось, я буду загружена по самі вуха на парах. Джереду скучно, Джедії потрібен догляд. Всі ці дні я йшла у вісім ранку, поверталась ввечері і сиділа над уроками до 11-12 години вечора. Лягала спати – і відключалась. Галопом встигала погодувати дочку і сказати «Привіт» Джереду. Врешті ми вчора мало не посварились. Розумію його. Також злилась, якби Джеред був так само загружений, як і я. При цьому він почувався винним з за те, що своїми розмовами не до мені підготуватися до екзамену. А мені наплювати на екзамен! Я за ці дні ніби збожеволіла, вимкнулась. Думала тільки про пари. І більше нічого не було в моїй голові. А для мене ж головне не навчання! Найважливіша для мене – моя сім'я. А все інше – гори пропадом, якщо страждають мої близькі. Сьогодні я майже увесь вечір провела з ними. Ми лежали під пледом. Між нами – Джедія. Джеред гладив мою руку. Ми дивились одне одному в очі і мовчали. З ним так хороше і затишно. Добре, коли є людина, з якою можна просто мовчати.

На святах я розповіла йому, що інколи можу передбачити майбутнє і що часто відчуваю почуття інших людей, а через це – їхні думки. Обмовилась, Джеред спитав, і я видала ще одну свою таємницю. Не скажу, що стало легше (особливо мене добиває передбачення). Але тепер знаю, що поряд є хтось , хто завжди підтримає і зрозуміє якусь надприродну ситуацію.

Я не забувала про свій «дар». Не люблю про це розповідати. Відчувати емоції – нормально. Я краще розумію людей, менше конфліктів і сварок. А от майбутнє… Як може почуватися людина, яка знає, що через рік у друга помре батько? І при цьому нічого не можна змінити. Я спеціально не розвиваю цю здібність. Хорошого якраз дуже мало бачу. І при цьому – ні себе, ні своїх близьких не бачу. І це найгірше.