Головна » Твори » Повісті » Щоденник |
Яка іронія! Почати писати щоденник, щоб розповісти про любов, а завершувати його болем. Я думала, Джеред усе зрозумів. Думала. А тепер… Вчора сказала йому – щоб повернути мою довіру, має виконати свої обіцянки. Він же не збирається виконувати все те, що обіцяв. Знову подумав про те, як мене обманути. Як залишити, втримати мене біля себе, не виконуючи обіцянок. І тоді я назвала термін. Як мене це образило! Сумніваюсь, чи любить він мене взагалі. Хіба,коли любиш, то робиш кохану людину нещасною? Я пішла. Роздумуючи про нашу розмову, мені здалося, що він – монстр. Та людина, яку я покохала, не може творити все це. Не може так холоднокровно обманювати. Не може сприймати мене, як річ. Згадався образ домашнього тирана. Подумалось, що він, щоб не втратити мене, здатен на все – навіть завдати болю моїм близьким. Пізніше я йому сказала про це. Він був вражений. Але я не знаю, чого можна очікувати від нього. Я не вірю йому, не довіряю. А як же я з ним буду жити далі? І – чи буду? Термін – до 1 вересня,1 січня і 22 червня. Але – чи витримаю рік? Здається, я ще його люблю. І мені боляче, що я роблю йому боляче, і що він hurts me. Невже треба було брехати? Невже б я не прийняла відмову? Чому? І як після такого не заздрити Джедії? Як не зачитуватися історіями про вампірів? Вони ж вибирають пару раз і назавжди, на все своє вічне життя! І не зраджують. Як він міг? Чому й досі бреше? Попередні записи в цьому зошити – наче з іншого життя. А воно виявилось брехнею. Я думала – він все зрозумів. Чому зовсім чужа людина допомагає мені, а він – ні? Чому допомогла навіть без прохань? Все скінчено. Більше нічого не буде. Може, ми б і розсталися. Але не зараз. А він власноруч все зламав. Зруйнував нашу сім'ю. Рік тому він вже пробував мене відштовхнути. Зробити так, щоб я сама відмовилась від нього. Так йому чомусь було легше. Може, й зараз так? Тільки від цього мені все одно легшає, все одно не можу йому пробачити. Як можна пробачити зраду? Як можна було зрадити так? Мрія, яка виявилась реальністю. Реальність, яка виявилась брехнею. Любов, яка і на любов не схожа. Хай мучиться. Він це заслужив. І сина в нас так ніколи й не буде. | |
Переглядів: 451 | | |
Всього коментарів: 0 | |