Творчість

Ми похрестили Джедії. Ділан і Сара стали її хрещеними. На хрестинах, крім наших друзів із Фазана, прибули представники з кожного міста. Більшість з них роз'їхались ще ввечері у вівторок. Вчора показувала гостям Місто Гоблінів. До обіду всі повернулись додому. Залишилися тільки Майкл із дочкою, Алегра і Джейк. Сара сказала, що вони з Владом збираються одружитися 21 серпня. Я їх благословила.

Потім я з Майклом прогулювалась містом і парком. Ми говорили про те, про се. Як нам живеться? Чим він сам зараз займається? Майкл відпочиває після турне, але вже подумує про випуск нового альбому. Я заговорила про те, що коли Джедія підросте, то буде приїжджати до нього в Neverland. А він спитав, чому я йому допомогла. Майкл уже задавав таке питання. Не пам'ятаю, що відповіла тоді. Він,мабуть,також забув. Та пояснити нормально не могла. Тому почала, з чого почала. Про те, що коли дізналась про його смерть, то відчула втрату. Раніше чула про нього тільки загальновідомі факти, пару пісень. А далі – почитала його біографію. Стало жаль його. З таким дитинством і такий талант. Мені хотілось з ним познайомитися. Але боялась запросити його в Казку через плітки, що ходили про нього. Та,коли побачила його поряд з дітьми – своїми й чужими – що це найдобріша людина на Землі. Тому й допомогла. Мене ще й досі морозить, коли згадаю, яким я його вперше побачила. Майкл лежав серед холу свого будинку. Високий, але дуже худий – скелет, обтягнутий шкірою. А шкіра облазила, неначе в змії, мала різний колір. Ніс запав. Сам Майкл – майже лисий.

Не все з цього йому сказала. Тільки – суть. Він пригорнув мене до себе. Спочатку мене це дивувало, а потім звикла, що Майкл зовсім не відчуває особистої дистанції, як маленька дитина. З ним завжди так спокійно.

Ми повернулись до замку. Я пішла годувати Джедію. Опісля разом з нею попрямувала до Джереда.

- Привіт. Ми прийшли подивитись, що тут робить наш тато.

Він посміхнувся Джедії, а на мене кинув холодний погляд. Джеред бачив, як Майкл обіймав мене, і вирішив, що ми закохані. Дорікав, чому не сказала йому, що люблю іншого. Казав, що обманюю його, що сплю з ким-попало. Питав про мої почуття до Майкла. Скільки не пояснювала, що він для мене друг, що веду себе з ним майже так само, як із Сарою чи Фібі. Джеред не хотів чути. Кожним своїм словом заганяв ножа мені в серце. І мені також захотілось зробити йому боляче. Коли закохалась в Майкла? Вчора чи минулим літом? Багато чого говорила йому. А, коли сварка закінчилась, спитала:

- Це все, що ти хотів сказати? – він мовчав. – Тоді я пішла. Хочу побути сама. Або з Майклом, - докинула я, знаючи, як боляче зроблять ці слова.

Він майже назвав мене шльондрою! Знаю, що боїться мене втратити, що ревнує. Але зараз він вів себе так, ніби я належу йому. Залишив за собою право вказувати мені, з ким, скільки і як спілкуватися, куди їздити і що робити. Я не належу йому! Раніше також ревнував. Дуже рідко. Але завжди залишав за мною право вибору. Тоді був тільки страх і жодного власництва. А тепер я стала ніби його річчю. Та я не річ. Я – жінка, дружина, королева, яка має такі ж права, як і він. Джеред ще рік тому переживав через Майкла. І, мабуть, не довіряє мені. Пожалкувала, що так багато розповідала про своє минуле. Чим я заслужила таке ставлення? Невже дружні обійми – це привід для ревнощів? Як мені хотілось кудись втекти (і зараз хочеться), побути зовсім самою. Та я залишилась. Ввечері, коли лягли спати, Джеред притулився до мене, обійняв. Я лежала до нього спиною. Він сказав:

- Пробач.

Я ніби не почула:

- Думала, що людині неприємно торкатися і обіймати шльондр.

- Яких шльондр? – не зрозумів Джеред.

- Таких, як я. Що сплять з ким-попало і зраджують чоловіків.

- Пробач мені. Я…

- Я втомилась і хочу спати. Давай завтра поговоримо.

- Ати будеш завтра? – Джеред боявся, щоб я нікуди не втекла. Восени ми посварились, і я поїхала з замку аж на два тижні.

- Я не втечу, - відповіла. – Мене тут тримають дві причини. Перша – Джедія. Вона занадто маленька,щоб подорожувати. Друга – наші гості. Не хочу показувати їм наші сварки.

Це теж завдало йому болю, бо він не є причиною, через яку я змушена тут залишатися. Більше не сказала ні слова. Він теж. Але руку з моєї талії так і не прийняв.

Прокинулась – його вже не було. Я уникаю його. Він зробив мені боляче. От і обіцянки про те, що «я ніколи не завдам тобі болю.»

Плюс до всього цього Джейк повідомив мені, що в нього імпринтинг з Джедією. Мабуть, так краще для всіх. Для неї, бо матиме найвірнішого друга. Для нас, бо не переживатимемо за хлопців. Для нього, бо матиме найкраще. Але все це потрібно ще пояснити Джереду. Але мені й говорити з ним не хочеться.