Творчість

Вчора танцювала з Майклом. Боялася, що на його фоні видамся незграбною. Але він не робив бозна-яких складних па. Як на нас Джеред дивився! Порівнювати не буду, а то образиться. Майкл теж помітив його погляд. І спитав, чи чекає на мене сцена ревнощів після танцю. Я відповіла, що ні.

- Джеред знає, що я люблю тільки його. І що ніхто, крім нього, мені не потрібен, - пояснила Майклові.

До речі, сцен справді не було. Джеред ревнує, але його ревнощі трохи змінились. Ще не знаю, що саме змінилось, але ця зміна мені подобається.

Сьогодні Майкл спитав, чому ми не дозволили приїхати йому сюди зі своєю командою і дати повноцінний концерт. Я пояснила, що Королівство Гоблінів – країна без людей, для магічних істот. Виключення становлять тільки Джеред (король), я (його дружина), Джедія (наша дочка) і Джейк. Для інших – тільки гостювання при знайомстві з нами. Але сказала, що він може приїжджати сюди коли-завгодно. В Майкла з'явилась ідея створити ще одну команду з магічних істот. Тож зараз збирається кастинг.

Останні місяці помічаю за собою, що живу ніби… скоро помру. Що мені залишився тільки рік чи два. – Це те, що я хотіла написати ще вчора. – Я не знаю, звідки взялось це почуття. Але воно переслідує мене ще з кінця травня. І виходить, що я живу неначе одним днем: намагаюсь переробити стільки справ, скільки можливо за день; граюсь із Джедією; проводжу багато часу з Джередом, показую, як люблю його, що він – найкращий. Мені треба з кимось цим поділитися. Та не хочу турбувати Джереда. Він щойно заспокоївся, перестав боятися, що втратить мене. А тут я зі своїми страхами. Інколи буває настільки страшно, що я не можу контролювати себе. Так, одного разу серед ночі мені стало страшно за Джедію. І я попри вмовляння Джереда, що не варто її будити, все-таки перенесла дочку до нашої спальні. Найгірше – я не боюсь померти. Я боюсь втратити свою сім'ю. Як я буду жити без Джереда, без моєї дівчинки? Інколи навіть до сліз. Я не знаю, що зі мною відбувається. Це – пророцтво? Чи я божеволію? Але так я божеволіти не хочу. Можливо, це одним з аспектів того сну, який я записала два тижні тому. Всепоглинаючий страх. Тільки в реальності я не можу кричати. Чого хотіла, досягла і досягаю. Та при цьому боюся впасти з висоти своїх досягнень. Боюсь втратити все те, що люблю.