Творчість

До першого я була з Деймоном. Офіційно – щоб пережили біль (дівчина вибрала іншого). Але він з цим справився за два дні. Я ж залишилась далі, бо з ним весело. З ним забуваю про свої проблеми. З ним легко. Він не давить, нічого не вимагає і не очікує. Я можу з ним бути будь-якою – щасливою,нещасною, злою, жорстокою. І він мене приймає.

Першого був концерт у Місті гоблінів. Я мала бути. Наступного дня я і Джеред поїхали, щоб відпочити. Відпочинок не вдався. Ми майже не розмовляли. Я спала до 11-ої, вчила італійську, перекладала, читала і дивилась телевізор. Все це – щоб забути про те, що оточує.

Думка про те, чому мені так погано поряд з тим, кого люблю, сяйнула мені вчора ввечері. Джеред - давить. Він очікує, що я буду щасливою, радісною. І я про це йому сказала. Як можна бути щасливим,якщо від тебе цього вимагають? Він зрозумів. Ніби стало легше. Вранці думала – маю не зруйнувати сім'ю через дрібницю. Та все ж… Що він такого зробив? Збрехав. Але ж не зрадив. Я ще не пробачила. Але – не хочу розлучатися. Я хочу бути з ним. Я його люблю.

Хоча час від часу зринає думка – а, може, я сама себе переконую, що люблю. Не знаю. Час покаже. Розумію, що це не вихід – сидіти і чекати рішення. Але в мене не має сил щось вирішувати.