Творчість

Хотіла щось написати. Тільки не знаю, з чого почати. Відчуваю, ніби Джеред став мені чужим. І не він відсторонився, а я закрилась. Не знаю, чому так буває. Так хочеться взяти і все покинути… Тільки не можу я так взяти і ні з того, ні з сього поїхати. Не хочу брехати. Але і правди говорити теж не хочу. Якщо скажу – Джереда знову захопить страх втратити мене.

Ще півгодини тому сяяло сонце. А зараз все небо затягнуте сірими хмарами. І дерева стоять зовсім безлисті. Всі кольори померли. Порожньо, брудно і сиро.

Допомагаю Джейку з психологією і географією.

В Казці новий гість – Террі. Зараз він живе з нами в Королівстві гоблінів, але хоче поїхати у Фазан, щоб розпочати кар'єру. Мабуть,я поїду з ним. Просто іншої причини, щоб поїхати, не маю.

Чому так буває? Інколи любов накочується хвилею, і я задихаюсь від неї, я щаслива. А часом – таке відчуття, ніби любов ніколи не жила в моїй душі. Може, це й не любов? Може, це щось зовсім інше. Наприклад, страх самотності. Чи ще щось…

Невже це робить Джеред? Невже він виконує мої умови, які я поставила 22 червня? Я про них вже й забула! Ніколи не думала, що він почне їх виконувати. Навіть тоді. Але якщо це так, краще б він нічого не робив. Бо цим він ніби прив'язує мене до себе.