Творчість

Незабудка заснула під снігом.

Незабудка забула усе.

А казала: “Тебе не забуду.

Не забуду ніколи тебе.”

То брехня? Чи красивая казка?

Просто казка з щасливим кінцем…

Але не було хепі-енду –

Залишився дірявий лиш цент.

Незабудка… А очі – зелені.

Незабудки цвітуть навесні.

Не зацвів, не доцвів, не вижив.

Вкрився травень снігом в мені.

Ненавиджу весну. Вона – вбивця.

Вона вбила найдорожче мені:

І любов, і довіру, і – Тишу;

Зупинила серце в тобі.

- Час лікує! – Ха-ха! – я сміюся.

Час - ілюзія. Час – брехня.

І нічого він не лікує,

Не втамовує горя ніяк.

А пройшло вже немало – 6 років.

Так чому ж досі важко вдихать

Те повітря з моїх незабудок?

Не брешіть – не лікує ваш час.