Творчість

Весна йшла землею. Все, до чого вона торкалося, починало квітнути і зеленіти. За нею все оживало, розпускалося. І от нарешті дійшла черга до шкільного подвір’я. Весна доторкнулася до молоденького клена і він на очах почав вкриватися зеленим листячком. Дмухнула на березу – і вона зашарілася салатовими бруньками. Підійшла до калини, та вона не відгукнулася на поклик весни. Весна доторкнулася – нічого. Дмухнула, та дарма – калина не розпускалася. Що сталося? Чому вона не прокидається? Весна розгубилася – що робити? І пішла до Осені, до своєї подруги. Розповіла їй про калину. Вона відповіла:
 

- Я не знаю, що сталося. Коли я управляла землею, з нею було все гаразд. Калина була трохи сумна. І все. Спитай у Зими. Вона ж остання керувала землею.

І Весна відправилася до Зими. Задала те саме питання про калину. Зима не любила Весну, тому, щоб допекти їй, сказала:
 

- Я заморозила її. Вона тепер ніколи не прокинеться!
 

Весна розплакалась теплим дощем і кинулась до Літа. Адже він завжди її втішав. Вона повідала йому про калину, про те, що сказала Зима.
 

- Ти ж маєш відчувати жива калина чи ні…
 

- Жива, - відповіла йому Весна.
 

- Тож, мабуть, Зима сказала, що заморозила калину просто, щоб засмутити тебе. Краще спитай у самої калини, чому вона не хоче прокидатися.
 

- Але як?
 

- Не знаю. Не придумав.
 

Весна пішла від Літа, думаючи як же розбудити калину. Та раптом одна думка засвітилася в її голові. Вона підійшла до кущика і почала лоскотати. Калина почала сміятися і від цього прокинулась. Весна відразу ж спитала:
 

- Калино, чому ти не прокидаєшся? Що зробити, щоб ти знов розцвіла?
 

- Мені самотньо. Біля мене нема нікого.
 

І калина знову заснула. Весна роздивилася і справді калина росла далеко від інших дерев і кущів. Тут вона помітила, що діти вийшли зі школи із лопатами, деревами і кущами в руках. Один хлопчик тримав у руках калину. Весна покликала його. І він, відчувши цей поклик, підійшов до калини і невидимої для нього весни. І саме тут, біля калини, хлопчик посадив ще один кущик. Того ж дня обидві калини ожили і почали розпускатися. А за кілька днів і зацвіли.