Творчість

Десь і колись була незвична клумба – на ній квітли не тільки троянди і гладіолуси, але й польові та лісові квіти. Вона цвіла від останнього снігу до першого. Підсніжники і фіалки вітали весну, ромашки й волошки – прикрашали літо, а хризантеми й айстри радували око восени.

Ця історія відбулася цією весною. Тоді вперше на ній розцвів Крокус. Красивий, білий, як молоко, він привернув увагу всіх квітів.

- Хто ти? – питали квіти. - Як тебе звати?

- Я – Крокус, - відповів він. – Квітну навесні.
 

Квіти почали представлятися йому. Коли ж дійшла черга до Польової фіалки, - маленької трибарвної квітки – вона не змогла й слова вимовити, бо з першого погляду закохалася в Крокуса.
 

- Це Польова фіалка, - представила її Ромашка. – Вона соромиться нових. Тож не звертай уваги.
 

Але Крокус звернув. Він відразу відчув, що не через сором’язливість мовчала Фіалка. Зрозумів, що сподобався їй. І, мабуть, це зрозумів тому, що сам закохався в неї.
Вже відцвілася квітка Крокуса, та Фіалка все одно його любила. Нарешті й сама вона зацвіла трьома кольорами – жовтим, синім і блакитним. Якби вони знали, що кохають одне одного, то відразу стали найщасливішими. Та мовчали, бо боялися помилитись. 
 

Невідомо скільки б це тривало, та ось в травні розцвів Розбите серце. Він відразу помітив закоханих. І звернувся до Крокуса:
 

- Чому ви досі з Польовою фіалкою не разом? Вона ж любить тебе, а ти –її. 
 

- А якщо вона мене не кохає?
 

- Дурень ти. Я точно знаю – кохає.
 

Послухавши його, Крокус наважився і прошепотів Польовій фіалці:
 

- Я кохаю тебе і не можу без тебе жити. Будь завжди зі мною, - і затамував подих в очікуванні відповіді.
 

І Фіалка відповіла:
 

- Я теж тебе люблю.
 

З того часу вони завжди разом.