Творчість

Жила собі дівчинка Зоряна. Вона дуже любила природу – увесь дім завжди заставлений квітами. Зазвичай, дівчинка рано вставала і в першу чергу відкривала вікно, щоб впустити в кімнату свіже повітря. Часто ввечері вона роздивлялася зірки у темному небі. Одна зірка чомусь їй полюбилася найбільше. А так як Зоряна не знала назви цієї зірки, то сама придумала їй назву – Зірочка.

Одного ранку, коли Зоряна відчинила вікно, Зірочка ще світила в небі. І чомусь не згасала цілий день. Цього дня дівчинці хотілося і сміятися, і плакати водночас. Лягла спати пізно. А, коли заснула, їй наснився сон: Зірочка спустилася до неї і промовила: „Прокинься.” І зникла. Зоряна відразу проснулась. Вона підійшла до вікна і відкрила його, щоб поглянути на свою Зірочку. Щойно це зробила, як до її кімнати залетів кінь. Він був синього кольору і мав крила. Дівчинка сіла на коня і він полетів у небо. І ось вони досягли зірок. Тут вона побачила, що це не зірки, а хлопчики й дівчатка, такі ж, як вона. Зоряна поглянула вниз і побачила своє відображення в озері – вона також виглядала зіркою в небі.

З того часу зірка-Зоряна з’являється вночі, щоб вказувати мандрівникам шлях. Може, й вони колись стануть зірками.