Творчість

Low.

Джеред зізнався, що обманював мене. Він обіцяв (сам обіцяв) допомогти мені здійснити мою мрію. І не допомагав, а навіть, скоріш за все, заважав. Всі ці два роки нашого шлюбу він брехав. А розповів про це тільки тому, що його замучила совість. На минулому тижні мені хотілося померти. Я навіть уявляла, як розрізаю собі вену і як з неї тече кров. Ці почуття були викликані тим, що я не зможу (мені так здавалось) досягти своєї мрії. Джеред, почувши про це, відчув вину. Тоді – мені було страшно від таких думок. А зараз мені все одно. Я нічого не відчуваю – ні любові, ні образи, ні злості, ні страху. Я більше не можу довіряти Джереду. Що він ще зробить, щоб втримати мене біля себе? Мені набридло це життя на кратері вулкану, який часто вибухає. Я заглушила свої почуття. Такого не відчувала раніше. Абсолютний вакуум почуттів. Розумію, що мала б боятися цього, але мені байдуже. Сьогодні вранці сказала Джереду, що нам краще розстатися. Він, мабуть, відчуває біль. Не знаю. Я його більше не відчуваю. Нічого не відчуваю – ні себе, ні інших. Може, це й справді кінець?

Я не даю своїм почуттям досягти свідомості. Мабуть, так легше. Це ніби бачити світ таким, яким він є, без власного тлумачення, без надання сенсів.

Сьогодні народився Тоша.

Сьогодні народився Данкан Джонс.

А завтра в Москві прем'єра його нового фільму. Шкода, що в реальності так не можна.