Творчість

Я з Джередом. І все ніби, як завжди. Потроху звикаємо до свого життя. Як не дивно це усвідомлювати, попри всю брехню, всі мої слова, я все ще його люблю. Попри всю мою недовіру. Тільки з ним я почуваюся у безпеці. Знала, за кого виходила заміж. За власного і жорстокого короля. Що змусило мене думати, що він змінився? Він просто полюбив мене. Він мене ніколи не відпустить. Зараз я почуваюся капризним дівчам, яке має все, що захоче, але і цього мало. У мене було щастя. Була сім'я. І я це своїми руками ледве не зруйнувала. Звичайно, завжди винні двоє. І знаю, що Джеред не повинен був мені брехати. Його брехня викликала ланцюгову реакцію.

Не знаю, що буде далі. І не знаю, як буде. Може, через місяць я знову скажу, що хочу розлучення. Але в даний момент – я хочу бути з ним. І я його люблю.

Джедії через три місяці буде два роки. Як летить час! Якби не вона, цього запису так ніколи і не було б.

Він всього лиш виконував мої бажання. А я хотіла, щоб він завжди був поруч і ніколи мене не відпускав. Навіть, якщо мені цього захочеться.