Головна » Твори » Статті і роздуми » Статті на різні теми |
Як і всі, ще в школі, бачила красиві написи The Rasmus на партах,заборах, стінах. Та цікавості не виникало – мало що це може бути. Та й не було такої зручності, як інтернет. Вперше зацікавилась, коли закінчувала університет. Сусідка по кімнаті слухала альтернативний рок. Тоді для мене відкрилися Linkin Park і The Rasmus. Перша пісня, яку я справді слухала – Living In A World Without You. Мене захопив приспів пісні. А потім побачила кліп. Довго не могла повірити, що той фарбований блондин з носом-картошкою і є соліст групи. В 2009 якраз вийшла пісня October And April. І мене понесло. Голос – це перше, на що я звернула увагу – ніжній, та водночас мужній. Красива музика,красиві слова… Почала читати інформацію про групу, соліста. Але досі не знаю їхніх імен, хто на чому грає. Крім Лаурі. Скачала дискографію. А так, як інтернет на той час в мене був поганенький, то за вечір виходило лиш кілька пісень. А зранку їхала на роботу або на пари і могла прослухати їх. Як же здивувалась, коли зрозуміла, що більшість пісень я чула! Хіти, звісно. Ось так почалося моє життя із The Rasmus. Очікування наступного альбому групи, який запізніло вийшов аж в 2012, далі – дебютний альбом Лаурі. Їхні пісні міцно закріпилися в моєму трек листі, поруч з Девідом Боуї. Не можу сказати, що являюсь їхньою фанаткою. Та й – де це видано, щоб фанат не знав імен улюбленої групи? Для мене важливіша їхня творчість, ніж імена і біографії. Як The Rasmus мене надихає? Що дають їхні пісні? Одним словом і не розказати. Коли мені погано на душі, якісь негативні переживання, вставляю у вуха навушники і вмикаю The Rasmus. Тону, тану в їхній темній теплоті. В їхній музиці похмуро, темно. Там панує хаос. Але при цьому – ніяк не страшно. Навпаки – тепло і затишно. Коли занурююсь в їхній альтернативний рок, то неначе перестаю існувати, розчиняюсь в голосі Лаурі, в гучній музиці. А потім виниряю оновленою, сповненою сил. На що мене надихнули The Rasmus? Переклади їхніх пісень. Вони так легко лягають на мою душу. Часто – відображають мої почуття. Досить помітно їхні пісні присутні в моїй повісті «Щоденник». The Rasmus не так багато в моїх творах, як Боуї. Я беру якісь ідеї з пісень, слова… Вони ті, хто надихає мене опосередковано. Дають бажання творити і насолоджуватися життям. Після їхньої темної музики, все стає яскравішим.
| |
Переглядів: 557 | | |
Всього коментарів: 0 | |