Творчість

- Коли у вас з'явилось бажання писати?

- Бажання писати з’явилось вже тоді, коли навчилася читати. З раннього дитинства понад усе любила книги. В молодших класах це були дитячі книжки, а вже десь класі в шостому в сільській бібліотеці я перечитала все, що там було, крім класиків марксизму-ленінізму. Та писати почала пізніше. До цього – «насичувалась» творами митців.

- У вас більше віршів, ніж прози. Вам легше викладати свої думки і почуття римами?

- Дуже люблю поезію взагалі, а лірику особливо. А відносно викладення думок та почуттів – якщо вони є, то не важливо, як ти доносиш їх до читача - римами чи прозою. Головне, щоб тебе почули.

- Які теми переважають у ваших творах?

- Теми моїх творів – любов: до батьків, до дітей, до рідного краю, до природи, до друзів, кохання… А ще - життя з усіма його гранями.

- Що вас надихає?

- Певна в тому, що для творчості автор повинен перебувати в екстремальному стані душі, переживати сильні почуття - чи то велике кохання, чи навіть сум і туга.

- Звідки ідеї віршів і прози виникають?

- Ідеї творів дарує саме життя.

- Чим ви захоплюєтесь? Які у вас хобі?

- Мої захоплення змінювалися протягом життя багато разів. В юності це був мотоспорт. Жити не могла без мотоцикла, без вітру у вухах від шаленої швидкості! Потім - в’язання, подорожі. Але незмінним захопленням завжди було читання.

- Мотоспорт? Були байкером? Розкажіть, будь ласка, детальніше про це.

- Нас тоді не називали байкерами, це словов нашу мову прийшло пізніше, ми були мотогонщиками. Це було в юності, давно.

- Як ви вважаєте, наскільки важлива освіта/самоосвіта в філології для написання творів?

- Вважаю, що творча людина повинна мати глибокі і всебічні знання, а вже мову та історію своєї країни – знати  обов’язково.

- Яка книга ваша найулюбленіша?

-  Улюбленою, найулюбленішою книгою завжди був роман Стендаля «Червоне і чорне». А загалом їх немало, улюблених. Мій улюблений літературний герой - Жюльєн Сорельіз роману "Червоне і чорне" В його характері знаходжу щось спільне з моїм. Наприклад, наполегливість у досягненні мети.

- Чи є сучасні письменники, поети, чиїми творами ви зачитуєтесь?

- Звичайно. Зачитуюся творами нашої сучасниці - поетеси і письменниці Валентини Михайленко. Пишаюся тим, що маю честь бути її подругою. Валентина Микитівна є моєю наставницею і порадницею в творчості. Крім того, дуже люблю твори Андрія Кокотюхи. Його романи різножанрові і страшенно захоплюючі. Читаю Володимира Лиса, Люко Дашвар, Наталію Гурницьку, Юрія Андруховича, Софію Андрухович, Ірен Роздобудько, Івана Барана. Але подобається не все. Не просто читаю, крізь душу пропускаю все, що написала велика Ліна Костенко.

- Яких авторів ви б порадили почитати?

- Сучасні твори - "Мелодія кави у тональності кардамону" Наталії Гурницької, "Записки українського самашедшого" Ліни Костенко, «12 обручів» Юрія Андруховича, «Фелікс Австрія» Софії Андрухович, "Ніщо й ніколи" Валентини Михайленко. А класика - Шевченко, Франко, Леся Українка.

- Які ваші улюблені жанри?

- Люблю поезію, пригодницькі та історичні романи. Та найбільше полюбляю (прошу не сміятися) гостросюжетні детективи. Мрію написати детектив,  з усіма атрибутами жанру, але мрія ця якась несмілива. Написати абияк не хочу, а справді цікаво і захоплююче – чи вистачить хисту? Та мріяти не заборонено.

- Розкажіть про клуб «ЛітЕра». Як він з'явився? В чому його особливість?

- Клуб любителів книги «ЛітЕра» існує вже понад 5 років. Його членами  є і ті, хто пишуть, і ті, хто читають. Проводимо презентації книжок членів клубу, запрошуємо на зустрічі з читачами відомих письменників. Нашими гостями були Анна Малігон, Алла Топчій. Зустрічаємося, щоб обговорювати робочі моменти, ділитися творчими планами на майбутнє.

- Скільки у вас зараз виданих книг?

- Виданих книг у мене три: «Оголена душа», «Осені п’янке зачарування» та «Незаспівана пісня». На 9 моїх віршів написана музика, пісні виконують композитор і музикант Оксана Шуляк та ансамбль «Полісяночка» села Носелівка.

- Як видавали ці книги? Хтось допомагав спонсорувати їх видання?

- Мої твори друкувала Львівська газета «Життєві історії», журнал для вчителів та викладачів української мови «Дивослово», газета «Сіверщина». Першу книгу надрукувало Коропське видавництво, другу і третю видавництво  Домінант» в місті Мена. Друк оплачували мої близькі друзі. Реалізацією книг займаюсь сама. Частіше – дарую.

- Який твір, створені вами, ваш улюблений?

- Мої твори -  це мої діти. А хіба можна любити своїх дітей менше чи більше? Все, що написано, хороше чи не дуже, – люблю, бо вистраждане, бо вимріяне.

- Що для вас література? Навіщо і чому ви пишете? Що хочете передати читачеві?

- Література – найбільша моя любов. Хочу показати читачам внутрішній світ своїх героїв, почуття, які вони переживають, вміння боротися зі складними життєвими обставинами, боротися і перемагати.

- На вашу думку, творчість має виховувати/вчити читачів чи навпаки - слідувати за модою і смаками публіки?

- Мабуть юних, читачів можна виховувати позитивними прикладами. У дорослого читача давно сформоване ставлення до життя, і він шукає в літературі те, що йому близьке. А мода в літературі – це щось таке нестійке і нестабільне, та ще й суто індивідуальне, як і мода в усьому іншому. Кожному своє.

- Що вам приносить найбільше задоволення в письменництві? Сам процес, відгуки читачів, видавництво книг, визнання вашої творчості літераторами/критиками?

- Писати – прекрасно. Взяти в руки свою першу книжечку, де кожне слово крізь душу пропустив – дух захоплює і сльози на очі. Чути схвальні відгуки тих, для кого писав, – гріє душу.

- На що, як ви вважаєте, можна піти заради успіху і слави?

- Успіх і слава – це щось таке ефемерне і скороминуще, що я би задля цього не поступилася жодною своєю життєвою цінністю. Але хтось, мабуть, прагне  успіху будь-якою ціною.

- Чи пишуть вам читачі? Якщо так, то про що?

- Так, читачі мені пишуть в соц. мережах, телефонують, діляться враженнями про прочитане при зустрічах. Люблю спілкування з ними, дуже ціную критичні зауваження. З найближчими друзями частенько обговорюю ще не надруковані твори, прошу в них поради в деяких моментах.

 - Ви викладаєте твори в інтернеті. Як ви знайшли літературний сайт, що в ньому подобається?

- Як знайшла сайт з творами сучасних українських письменників? Підказав хтось із друзів. А подобається сайт тим, що він Львівський, отже, твори там написані гарною, добірною українською мовою. Я завжди прагну удосконалювати свою мову, для цього користуюся багатьма словниками - і в Інтернеті, і друкованими. В «ОК» у мене є своя група «Поезія Ольги Анцибор».

- В інтернеті про вас дуже мало інформації. Біографії,наприклад, взагалі немає.  Чому така таємничість?

- В інтернеті друкують біографії відомих письменників та поетів. Я не вважаю себе письменницею чи поеткою. Я авторка кількох збірок та й по всьому. Письменник – це дуже відповідально, це фах. В біографії моїй нічого видатного нема, за фахом я медсестра, а література – це скоріше захоплення, це те, що гріє мені душу. Є в моїй третій книзі «Незаспівана пісня» вірш «Моє життя», це і є моя біографія. На більш детальне викладення мого скромного життєпису у всесвітній мережі поки що не претендую.

- Що б ви порадили письменникам і поетам, які тільки входять сферу літератури? Про що могли б застерегти?

- Молодим людям, які вирішили пов’язати своє життя з літературою, я б порадила вчити і вдосконалювати українську мову, читати класиків та сучасних письменників, поезію і прозу, вчитися у тих, хто вже вніс свій вагомий вклад  в розвиток української літератури. Вчитися, але не наслідувати. І не бігти за модою, шукати своє місце, писати про те, що близьке.

- Пропоную поговорити на філософські теми. Що для вас любов?

- Любов для мене – це мої діти і внуки, це мої книги, моя творчість.

 - А щастя?

- А щастя – коли мої близькі здорові, коли в Україні мир,  спокій і любов.