Головна » Твори » Вірші » Д...

Сни кличуть до себе

Сни кличуть до себе,

Кличуть у себе,

Звуть загубитись у мареві днів.

Хочеться вмерти…

І хочеться жити –

Бажання любити світ…

Все тускле-яскраве,

Природне і штучне.

Світ існує з тобою чи ні…

Не живеш і не мрієш.

Не віриш собі.

Щастя бажаєш? –

Щасливий у сні.

А світ весь – туман,

Безмісячна ніч,

Густющий ліс…

Я хочу до тебе!

Я хочу до тебе.

Ти знаєш. Ти чуєш…

Нічого не робиш.

А я? Як з тобою?

До тебе?

Без тебе?

Люблю…

Вся душа мчиться

В твоє королівство.

Забери мене!

Забери!

Я помру,

Збожеволію,

Висохну смутком…

Без тебе не можу.

З тобою…

Прошу – забери.

Прошу – укради.

Ніколи нікому не відпусти.

Нехай прийдуть,

Мене заберуть.

Прямо зараз.

У наш час.

Мої мрії, мої сни,

Мої творіння…

Вони справжніші, ніж життя.

Мої дивні видіння…

Ти за сотні, тисячі, мільйони…

Чого? – Років? Миль? Думок?

Ми – разом. Водночас окремо.

І завжди – прозора стіна.

Ми боїмося торкнутись її.

Ми боїмося розбити її.

Давай вдаримо разом!

Гірше не буде!

Я щаслива і разом нещасна…

Я любима і разом…

Не обійдеш стіну.

Не об’їдеш.

Я готова померти!

Бери мене!

Мої Дж., як ви без мене?

Як без вас я?..

Категорія: Д... | Додав: Margota (09.10.2016)
Переглядів: 294 | Теги: життя, смерть, мрії, видіння, королівство, Сни, Бажання, кохання, стіна | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar