Головна » Твори » Вірші » Нариси почуттів

Незабудка

Незабудка заснула під снігом.

Незабудка забула усе.

А казала: “Тебе не забуду.

Не забуду ніколи тебе.”

 

То брехня? Чи красивая казка?

Просто казка з щасливим кінцем…

Але не було хепі-енду –

Залишився дірявий лиш цент.

 

Незабудка… А очі – зелені.

Незабудки цвітуть навесні.

Не зацвів, не доцвів, не вижив.

Вкрився травень снігом в мені.

 

Ненавиджу весну. Вона – вбивця.

Вона вбила найдорожче мені:

І любов, і довіру, і – Тишу;

Зупинила серце в тобі.

 

- Час лікує! – Ха-ха! – я сміюся.

Час - ілюзія. Час – брехня.

І нічого він не лікує,

Не втамовує горя ніяк.

 

А пройшло вже немало – 6 років.

Так чому ж досі важко вдихать

Те повітря з моїх незабудок?

Не брешіть – не лікує ваш час.

Категорія: Нариси почуттів | Додав: Margota (30.05.2016)
Переглядів: 326 | Теги: час не лікує, смерть, весна, горе | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar