Головна » Твори » Казки » Пори року

Зима

Ліс, вкритий білою ковдрою, був сьогодні дуже шумним. Зі всіх сторін чулося: 

- Зима збожеволіла! 

- Зима захворіла! 

- Зиму викрали! 

Цей шум викликала досить дивна погода: то стоїть така відлига, що за два дні увесь сніг розтає, або такий мороз наступить, що тваринам не сховатися від нього в найглибших норах. 

Та Зима не збожеволіла і не захворіла. Вона закохалась. І її коханий помирав. Зима зовсім забула про землю, тож Мороз, вітри і Весна робили на ній все, що хотіли. 

А сталося все в той день, коли Осінь передала Зимі керування землею. І Зима розкидала пухнастий сніг над лісами і полями, заковувала у льод ріки. Вона так захопилася, що не помітила хлопця, який спостерігав за нею. А, коли помітила, то дуже здивувалася. 

- Ти Зима? – спитав він. 

А зима мовчала. Вона ніколи не бачила так близько людини. 

- Ну, звичайно, Зима, - розмірковував він. – Хто б іще розкидав би сніг? 

Нарешті дівчина змогла говорити: 

- А ти не боїшся, що я засиплю тебе снігом чи заморожу за те, що ти мене бачив? 

- Невже це злочин – милуватися красивою дівчиною? 

Зима не знала, що відповісти, і полетіла. Та наступного дня знову прийшла туди, де зустріла того хлопця. Він чекав на неї. Дівчина швидко зробивши все, що мала, кожного дня прилітала сюди. Вона дізналася, що хлопця звати Леандр. Зима поступово в нього закохувалась. А він всім серцем полюбив цю дівчину, у якої за повір’ям, льодяне серце. 

Так тривало місяць. Зима запропонувала Леандру зустріти Новий рік разом в її палаці. 

В новорічну ніч на землю лягав сніг і було якось святково, не так, як кожного року. 
Палац Зими був увесь із льоду. Та льод не танув від доторку і був ні холодним, ні теплим. І не був прозорим. Здавалося, в ньому застигли всі кольори, які є на світі. 
І в тому величезному палаці нікого не було, крім Зими і Леандра. Після зустрічі Нового року, він сказав: 

- Я не дарую тобі те, що не потрібно. Я віддаю тобі моє серце. Ти непостійна, вітряна, ніколи не знаєш, що ти зробиш в наступну хвилину. Але я люблю тебе такою, яка ти є. 

Леандр поцілував дівчину. І в ту мить його обпік страшний біль, ніби величезна голка ввійшла в його серце. Не витримуючи такого болю, він втратив свідомість. 

Зима наказала перенести Олеандра в спальню і викликала земного лікаря. Лікар напоїв Леандра якимись ліками і пішов. Та хлопцю не кращало. Йому з кожним днем ставало все гірше. І ніхто не знав, чому. Десь на четвертий день йому стало зовсім зле. Зима подумала, що Леандр захворів, бо вона не сказала йому „люблю”. Дівчина обняла його і спочатку пошепки, а потім все голосніше і голосніше казала: 

- Я люблю тебе! Люблю! Дуже люблю! 

- Це тобі не допоможе. 

Зима підняла голову і побачила Мороза. 

- Чому? – втомлено спитала вона. 

- Тобі ніхто ніколи не говорив, що в тебе льодяне серце. Будь-яке сильне почуття, що ти відчуваєш (чи то ненависть, чи то любов), вбиває того, на кого направлене, поступово отруюючи його кров. 

- Але я люблю! 

- Твоє серце може і любити, і боліти, і страждати. Та воно холодне. І як тільки в ньому зароджується якесь почуття, воно, щоб не згоріти, охолоджується і виробляє отруту. Ти – безсмертна, тож отрута вбиває того, кого ти любиш. 

- Що ж мені робити? 

- Розлюби його. 

- Як? 

- Не знаю. Я ніколи так не любив, як ти. 

Мороз пішов, залишивши Зиму у відчаї. 

Наступного дня дівчина не прийшла до Леандра. Вона сподівалась, що якщо довго його не бачитиме, то розлюбить. Та їй ввесь час хотілося до нього. Ну не могла Зима розлюбити за кілька днів! І ніхто не може. 

На Різдво вона прийшла до Леандра, не можучи бути далеко від нього. Він отямився і Зимі здалося, що йому стало краще. І вона вперше за багато днів побачила як яскраво світить сонце і блистить сніг. Леандр попросив вивести його на вулицю подихати свіжим повітрям. Там він довго дивився на небо. Зима також. Вона бачила як сонце сідало за горизонт. Незабаром все небо вкрилося сірими хмарами. 
Коли Зима поглянула на Леандра, він був уже мертвий. Вона безсильно опустилася на сніг, а він упав поруч. Почав падати сніг. Він тихо лягав, вкриваючи Леандра і Зиму. 

Серце Зими розірвалося. Тепла кров потекла до нього і лід почав танути, виливаючись сльозами. І там, де падали сльозинки виростали кущі троянд і розквітали білим цвітом. Сльози котилися, доки не розтав увесь лід її серця. А навколо Зими цвіли сотні троянд. 

Раптом стало тихо і світло. Вона підняла голову. Хмари розійшлися, відкривши місяць і першу зірку. Тут дівчина згадала легенду: Якщо на Різдво не їсти цілий день, то побачивши першу зірку, можна загадати бажання і воно неодмінно збудеться. 

Перша зірка засвітилась в небі. 
Перша зірка. Загадай бажання – 
Здійсниться воно. 

А так як Зима не їла не те, що день, а цілий тиждень, то вона звернулась до зірки: 

- Зірочко! візьми у мене все, що хочеш, тільки оживи його. 

Щойно вона сказала це, сніг біля неї заворушився – Леандр живий! Зима розгребла сніг. Леандр дійсно ожив. Біля них сміялися срібним сміхом троянди, а в небі посміхалася зірка. 

Категорія: Пори року | Додав: Margota (05.01.2016)
Переглядів: 511 | Теги: Пори року, Різдво, кохання, зима, здійснення бажань | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar