Головна » Твори » Казки » Синій птах

Синій птах. Друга частина

Дорога, по якій їхали друзі, через деякий час зникла.
 

- Мабуть, ми не там повернули, - сказав Ігор.
 

- Скоріше за все, так і є. Може нам вернутися?
 

- Ми ж все одно не знаємо дороги назад. Йдімо вперед. Кудись та дійдемо.
 

Кілька днів вони блукали лісом. Та нарешті одного вечора вони вийшли на хатинку. 

Друзі постукали. Двері відчинив дідок із довгою білою бородою. Елла й Ігор сказали йому, що заблукали і попросилися переночувати. Старенький їх впустив, нагодував, розпитав, куди прямують, і показав, де вони можуть спати.
 

Вранці вони попросили показати їм дорогу з лісу. На це дідок відповів:
 

- Я покажу вам шлях, якщо відгадаєте три загадки. Якщо – ні, то ви залишитеся тут.
 

Друзі знали, що навряд чи самі зможуть знайти вихід із лісу. Тож погодилися.
 

- Отже, загадки: що найдорожче на світі? що найсильніше? що найміцніше? Відповіді я чекатиму завтра зранку. 
 

Елла й Ігор відійшли трохи від хатинки.
 

- Ти щось придумав? – спитала дівчина.
 

- Ні. Не знаю.
 

Вони до пізнього вечора перебирали варіанти, але так і не дійшли згоди щодо відповідей. Лягли спати. Елла довго не могла заснути. А коли нарешті сон зморив її, їй наснився сон. Дівчина знаходилась у якомусь селі. Її ніхто не бачив. Мати проводжала сина в дорогу. А потім Елла побачила, як ця жінка кудись біжить. Серед поля з раною лежав її син. Вона заговорила до нього і рана сама по собі почала загоюватися. На цьому Елла прокинулась.
 

- Відгадали загадки? – спитав їх вранці дідок.
 

- Мабуть, - сказав Ігор, хоч навіть не знав, що зараз відповідати.
 

- Що ж найдорожче?
 

- Найдорожче те, що ти любиш. А для кожної людини воно різне, - випалила Елла.
 

- Вірно. А що ж найсильніше?
 

- Слово. Адже злим словом можна вбити, а добрим – вилікувати. 
 

- Правильно. То що ж найміцніше?
 

- Зв’язок між матір’ю і дитиною.
 

- Спасибі, що відгадали всі загадки.
 

Дідок показав їм дорогу. І коли вже друзі збиралися поїхати, Ігор поцікавився:
 

- Чому ви загадали нам загадки? Ви ж могли просто так показати шлях чи за гроші.
 

- На жаль не міг. Колись давно, коли я ще був молодим, то вирішив разом з родиною переїхати в інше місто. Ми, як і ви, заблукали у лісі. Та натрапили на цю хатинку. В ній жила жінка, яка запропонувала показати дорогу, якщо ми відгадаємо її загадки. Я відгадав, та заміть показати дорогу, вона прокляла нас, бо відгадавши загадки, я вбив її . Перед смертю сказала, що ми ніколи не вийдемо з лісу, а я буду жити, доки хтось не відгадає загадки. Тож я помру сьогодні після заходу сонця. 
 

- Ви хочете померти? Але ж могли жити вічно! 
 

- Спочатку я радів, та виросли діти, померла дружина, померли й діти. Я залишився сам… І ще я хочу дати вам пораду щодо синього птаха: щастя можна тільки шукати і знайти або не знайти. А створити не можна. Вам час вирушати. 
 

Вони попрощалися і друзі рушили в тому напрямку, який вказав дідок.

Категорія: Синій птах | Додав: Margota (31.08.2015)
Переглядів: 353 | Теги: синій птах, ліс, загадки, казка | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar