Головна » Твори » Казки » Синій птах

Синій птах. Перша частина

Біля лісу в старій хатинці жила дівчина зі своєю мамою – Елла. Поруч було село, в якому жив друг Елли – Ігор, її одноліток.
 

Одного ранку Елла й Ігор вирішили подивитися як сходить сонце. Вони лежали поруч на траві. Раптом побачили синього птаха. Він зробив над ними три кола, потім сіла біля них, а пізніше полетіла в ліс. Друзі спитали у своїх батьків, що це значить. І почули:
 

- Це птах щастя. Мабуть він кликав вас за собою, щоб подарувати щастя.
 

Не довго думаючи, Ігор і Елла зібралися в дорогу шукати синього птаха. 
 

Вони кілька днів блукали лісом, коли раптом почули тупотіння і якийсь дзенькіт. 
 

- Скоріше за дерева, - крикнув Ігор. – Це – солдати. 
 

Щойно вони сховалися, повз них промчала карета і кілька десятків солдат.
 

- Ходімо за ними, - мовила після цього Елла. – Там повинне бути якесь місто – нам потрібно поповнити запаси. 
 

Друзі рушили в той бік і незабаром вийшли на мармуровий замок. Недалечко вони побачили пастуха. Підійшли до нього, щоб спитати, де тут можна купити харчів. Та пастух порадив їм тікати з цих земель, бо тут дуже злий король, який не любить чужаків. Але друзі не встигли втекти – їх помітили солдати і відвели до короля.
 

Сам король виявився страховиськом: мав зелену шкіру і роги ( хоча правий був зламаний).
 

- Ви хто? – прогримів голос чудища.
 

- Ми… - Ігор не міг зібратися з думками, дивлячись на цю істоту. – Ми подорожували і заблукали.
 

- Ви зайшли на мою землю. А я цього не люблю. Тож будете покарані. 
 

Король махнув рукою направо і наліво і друзів розвели у різні боки. Еллу відвели у кімнату. Ввечері до неї зайшов король. Дівчина відразу кинулася до нього і спитала:
 

- Де Ігор? Що з ним?
 

- Менше запитуй, дівчинко, і більше слухай. Твій Ігор у в’язниці. А що з ним буде – залежить від тебе.
 

Монстр підійшов і сів біля неї. Елла не відсахнулася – випадково вона зустрілася з його очима. В них панував відчай і печаль.
 

- Як тебе звати?
 

- Елла.
 

- Елла, доля твого друга залежить від тебе. Ти повинна стати моєю дружиною. Якщо відмовишся – ти вільна, але він залишиться тут назавжди. Погодишся – він вільний, ти – королева. У тебе тиждень на роздуми. Ти можеш іти куди завгодно, крім в’язниці, але з охороною.
 

Король пішов. Від почутого Елла довго не змогла заснути і лише під ранок нею заволодів сон. 
 

Прокинувшись, дівчина вийшла в садок. Всюди за нею йшли солдати. Раптом вона почула іржання коней. Елла завжди любила цих тварин, тому пішла на звук. Коли вона підійшла до стайні, то побачила, що там стояв король. Він давав сіль гнідому коню, гладив його. Елла збиралася відійти, та король помітив її.
 

- Не бійся. Це лагідний кінь.
 

- Я й не боюся. Люблю коней.
 

- Хочеш покататися?
 

Вона кивнула і король посадив її на цього коня, а сам сів на іншого. Він розпитував у дівчини, хто вона і звідки. Елла розповіла йому про синього птаха, про дім і про те, як скучає за ним.
 

- Скажіть, як мені вас називати?
 

- Мене звати Іоран. Так і зви. 
 

- Навіщо ви це робите? Навіщо ви тримаєте мене і Ігоря тут?
 

- Дівчинко, - голос короля вмить став холодним. – Я тобі вже казав – не задавай багато питань.
 

Він пришпорив і залишив її саму. Елла повернулася в свою кімнату.
 

Наступного ранку, її зустріла якась жінка. Вона сказала дівчині, що на неї чекає король, і відвела до нього.
 

- Доброго дня, - привіталася Елла. 
 

- Привіт. Сідай.
 

Елла сіла поодаль на єдиний стілець.
 

- Ти, як і решта, відчуваєш страх і огиду до мене.
 

- Ні. Це не так. Я вас не боюсь. Ви – добрий. Тварини до злих людей не наближаються. А зовнішність – це не головне. Головне – серце і душа.
 

- Це правда? Чи, може, ти так кажеш лише, щоб я не розізлився?
 

- Це правда. Людина, яку люблять тварини, не може бути поганою.
 

- Я не людина.
 

- Досить, - перервав розмову король. – Я не для цього тебе покликав. Ось візьми, - і протягнув брошку у вигляді волошки. Ти казала, що дуже скучаєш по дому.
 

Тільки він це сказав, Елла поцілувала його в щоку. В ту ж мить король став людиною. Раптом звідкись почувся голос: 
 

- Іоран! 
 

Він побіг туди.
 

- Леона!
 

Вони обнялись і поцілувались.
 

Того ж дня Ігоря випустили із в’язниці. Іоран і Леона розповіли друзям, що з ними сталося:
 

- Я збирався одружитися на Леоні. Та це не сподобалося одній відьмі – вона хотіла стати королевою. Вона наклала прокляття: я став страховиськом, всі ті, хто мене любив, - зкам’яніли. Я мав би одружитися на цій відьмі, щоб врятувати королівство. Зняти прокляття могла лише людина, яка побачила б у мені не монстра, а людину. 
Король і його майбутня дружина подарували друзям двох коней, дали їжі і порадили як їхати. Іоран, проводжаючи, сказав Еллі:

 

- Та волошка, що я тобі дав, буде завжди захищати тебе і тих, кого ти любиш.
 

Ігор і Елла попрощалися з Іораном і Леоною та вирушили далі.

Категорія: Синій птах | Додав: Margota (31.08.2015)
Переглядів: 421 | Теги: синій птах, король, казка | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar