Головна » Твори » Казки » Синій птах

Синій птах. Третя частина

Незабаром ліс закінчився і вони вийшли на поле. Десь в далені виднілось щось жовте. Спочатку Ігор І Елла подумали, що це відблиски сонця в озері. Але, наблизившись, побачили, що це поле жовтих, майже золотих, квітів. Та далі їхати не можна було: квіти дуже високі і росли так рясно, що - ні пройти, не проїхати. Елла підійшла до квітів, бажаючи краще роздивитися їх.
 

- Не вбивай мене! – крикнула квітка.
 

- Ти вмієш говорити?
 

- Звичайно. Ти мене не вб’єш? 
 

- Ні. Я хотіла лише краще роздивитися тебе.
 

- Ви кудись їдете?
 

- Їхали. Бо тепер ми не знаємо як нам проїхати через ваше поле.
 

Квіти пошепотілися трохи і розступилися, відкривши стежку, по якій легко можна було проїхати. Друзі подякували і поїхали.
 

Вже почало темніти, а полю не видно кінця. Елла й Ігор вирішили переночувати під відкритим небом. Вони попросили, щоб квіти дали їм ще трохи місця на ніч. 
 

Ніч пройшла. І, коли друзі прокинулись, побачили над собою маленьких людей з крилами метеликів.
 

- Хто ви? – спитав Ігор. 
 

- Ми – ельфи, відповів один з них. – Ми прилітаємо сюди кожного дня на роботу.
 

- А що ви робите? – поцікавилась Елла. 
 

- Доглядаємо квіти. До речі, вони розповіли нам, що ви проїхали половину поля і не вбили і не покалічили нікого. Тому я хочу показати вам наше королівство.
 

- У вас є король?
 

- Король Триган, королева Делія, а я - принц Петір.
 

- Ви такі маленькі. Мабуть, і королівство у вас невелике. Як же ми потрапимо туди?
 

- Ми зробимо вас ельфами.
 

З цими словами принц обсипав пильцею Ігоря та Еллу. Вони стали зменшуватися, а на спині почали виростати крила. Змахнувши ними, полетіли. Добралися до гори. Петір натиснув на якийсь камінець і перед ними відкрився вхід до королівства ельфів. Пролетівши ще трохи, друзі побачили палац. Біля нього дзюркотіли фонтани. 
 

Король і королева вже знали про Ігоря і Еллу, тому чекали на них в тронній залі. Коли друзі прибули, король сказав: 
 

- Вітаю вас в моєму королівстві. Не кожний може потрапити в чарівну країну ельфів. Сьогодні на вашу честь буде бал. 
 

Часу до вечора було багато, тож Петір запропонував показати їм королівство. Чим більше вони бачили, тим більше переконувалися, що це світ добра і справедливості.
Ввечері король почав розпитувати Ігоря і Еллу хто вони і куди прямують. Почувши, що хочуть знайти синього птаха, сказав:

 

- Тут недалеко є печера. В ній – кулон, який вказує шлях до синього птаха. Та маю вас застерегти – ніхто звідти ще не повертався.
 

- Ми все одно хочемо піти туди, - відповіли Ігор і Елла.
 

- Добре. Завтра вранці Петір покаже, де ця печера. А зараз скажіть мені, що для вас щастя.
 

Вони на хвилинку задумались, а потім Ігор промовив:
 

- Щастя – це коли ті, кого ти любиш живі і здорові.
 

- Або просто радіти життю, сонцю, дощу…
 

Триган посміхнувся і сказав, такої відповіді від них. 
 

Рано вранці Петір показав їм вхід до печери.
 

- Мені жаль, що ви йдете сюди, - сказав він.
 

- Ми розуміємо. Та повинні випробувати те, що дає доля.
 

Ігор і Елла попрощались з Петіром і зайшли в середину. В печері було напівтемно. Вони довго йшли вперед, доки не вийшли на роздоріжжя, - перед ними п’ятеро дверей. Треба вибрати одну. Ігор помітив, що над кожними дверима є напис. Над першими – ОТОЛОЗ, над другими – ОЛБІРС, третіми – ЯННІМАК ЕННІЦОГОРОД, над четвертими – ІТСОДАР НОЛУК, над п’ятими – ЯННАЖАБ ЯННАНОКИВ. 
 

Друзі розгубилися. Вони не розуміли цих слів. Перевірити всі проходи – займе багато часу. Все перечитували і перечитували ці слова, які чомусь здавалися їм знайомими. Раптом Ігор вигукнув: 
 

- Виконання бажання! 
 

- Що?
 

- Це звичайні слова, тільки написані справа наліво.
 

- Ви-ко-на-ння ба-жа-ння, - прочитала Елла.
 

- Ось дивись, решта це – кулон радості, дорогоцінне каміння, срібло і золото. Кулон радості – це, мабуть, те, про що нам говорив король. 
 

- Тут ще є виконання бажання. Це ж легше – попросити птаха щастя.
 

Друзі спробували відкрити ці двері, та вони не піддавалися.
 

- Пам’ятаєш, той дідок з лісу казав, що щастя не можна створити. То виходить ми не можемо відкрити ці двері, бо те бажання, яке хочемо загадати, - не збудеться. 
 

- Отже, нам залишається лише піти по кулон радості.
 

Вони відкрили двері і знову рушили. Та за дверима не було підлоги. Друзі почали падати, але потім згадали про крила на спині і замахали ними. Летіти довелося довго. Тож Ігор і Елла дуже втомилися махати крилами. Нарешті вони опинилися в кімнаті з підлогою. Друзі стали на ноги. А на стіні висів кулон. Він раптом відділився від стіни і полетів. Заспокоївся лише на шиї у Ігоря.
 

- Кулон вибрав собі хазяїна.
 

Коли вони обернулися, щоб йти назад, то побачили, що звідкись з’явилася підлога. Тож поверталися без перешкод.
 

Побачивши їх вся королівська сім’я дуже зраділа. Трохи згодом король Триган розповів як працює кулон:
 

- Він стає синім, якщо його повернути в бік, де знаходиться синій птах. І, коли знайдете, пам’ятайте – птаха щастя не можна тримати в клітці. Інакше він втрачає свою силу. 
 

Друзі уважно вислухали, попрощалися. Петір їх провів до поля жовтих квітів, обсипав пильнею. І, коли вони знову стали людьми, принц повернувся додому. Ігор і Елла відразу сіли на коней і поїхали. Поле невдовзі закінчилося і вони зупинилися: куди їхати далі.

Категорія: Синій птах | Додав: Margota (31.08.2015)
Переглядів: 313 | Теги: синій птах, щастя, ельфи, казка | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar